Польський депутат: Усіх керівників на місцях має вибирати народ

Проблема не нова. Нав'язування центром своїх інтересів регіонам і намагання регіональних еліт підпорядкувати собі всю країну постійно створюють напруженість у суспільстві, знесилюють його, відволікають від конструктивного будівництва, провокують з'ясування стосунків між різними угрупуваннями. Яскравий і трагічний приклад цього - протистояння  на Донбасі.

Корінь цієї проблеми, на думку експертів, - незмінність пострадянського трактування державної влади, як повноти управління усіма сферами життя суспільства на всіх рівнях. Уникаючи реального контролю, прикриваючись популізмом, така система управління неминуче стає корупційною, тому передусім необхідно повернути владу у властиві їй сфери діяльності. Центральну - в сферу центрального управління, регіональну - у сферу місцевого.

Такі думки прозвучали під час круглого столу «Розвиток місцевого самоврядування. Децентралізація влади на прикладі європейського досвіду» у Львові. Участь у дебатах взяли експерти та представники самоврядування з Польщі, Франції, Словаччини, Литви, Латвії, Естонії та України. Розкрити бачення проблеми та поділитись досвідом своєї країни у здійсненні подібних змін кореспондент Укрінформу попросила депутата ради Середмістя (один з районів польської столиці - ред.) у Варшаві Гжегожа Волькевича.

- Наскільки готовою і одностайною у питанні  децентралізації влади була свого часу Польща?

- У більшості таке розуміння було. І суспільство, і влада зійшлися на думці, що це - одна з головних засад розбудови демократичної держави і громадянського суспільства. Влада має бути ближчою до тих, кого вона стосується. Крім того, децентралізація була однією із основних засад інтеграції до євпропейської спільноти.

- З чого усе починалось?

- П`ятнадцять років тому було прийнято рішення про новий адміністративний поділ, а відтак, - і нові повноваження місцевих громад. Почалось укрупнення воєводств (областей - ред.) Із 49 їх залишилось 16. Натомість, з`явились повіти (райони - ред.), ну, і звичайно, гміни (сільські територіальні громади - ред.). Укрупнені воєводства тепер відповідають регіонам у ЄС. Так само уніфіковані до стандартів Євросоюзу їхні права та повноваження, питання фінансування. При цьому суттєво зросла роль гмін.

- Будь-ласка, кілька слів про те, в чому вона полягає.

- Насамперед, кожна із гмін має статус юридичної особи. А відтак - і власний бюджет, яким може розпоряджатися на свій розсуд.

- Чи мають вплив на владу пересічні громадяни?

- Безперечно. У країні залучено нові формули, завдяки яким громадяни можуть реалізувати свій влив на владу. На відміну від України, в Польщі усі керівні посади на місцях - виборні. А відтак ті, хто їх займає - підконтрольні електоратові. Виборці мають право відкликати їх із посад через місцеві референдуми. Такий же механізм застосовується по вирішенню інших важливих для громад питань, наприклад, господарювання, освіти тощо. І нарешті - громадські консультації щодо використання коштів. Вони не мають обов`язкової сили, проте влада все більше з ними рахується. Крім того, є інструмент громадського бюджету, коли мешканці голосуванням вирішують, на що має бути витрачена певна частина прибутку. Вперше це було апробовано у Гдині. Потім до такого прикладу звернулася столиця. У нашій дільниці варшавського Середмістя, наприклад, громадський бюджет спрямовується на освіту: ремонт і сучасне обладнання навчальних закладів.

- У які суми виливається такий «консультаційний» бюджет?

- У нас - це один відсоток від загального прибутку. Сума поки що невелика, але вона буде збільшуватися і дасть змогу громадянам впливати на витрату коштів і контроль за ними.

- П`ятнадцятирічний досвід децентралізації показав не тільки плюси, але й мінуси процесу.

-Так. Мінуси, насамперед, полягають у роздвоєнні компетенції влади, наприклад, на рівні повіту. Тут є обраний громадянами маршалок, і є призначений прем`єром війт. Ми проти такого роздвоєння на воєводському рівні й за те, щоб маршалок зосередив у своїх руках і владу, і бюджет. Можна спокійно також позбутися самих повітів, збільшивши при цьому повноваження гмін. Вони включать інші «організми», стануть крупнішими і продуктивнішими.

- Що потрібно для того, щоб самоврядні структури були у найкращій кондиції і могли сповна реалізувати свою компетенцію?

 - Збільшувати їх бюджет. Зараз центральна влада охоче передає на місця все більше повноважень, але не кошти на їх реалізацію. Зокрема, це стосується освіти. У Варшавському середмісті, наприклад, багато старих навчальних закладів, які потребують ремонту і чималих видатків. У Польщі самоврядні структури мають частку в податках: 100 відсотків податку від виробництв і 23 відсотки податку з прибутку мешканців. Зараз ми боремося за те, щоб ця частка була більшою, щоб податки усіх, хто працює на даній території, ішли в бюджет самоврядування. Тоді влада на місцях могла б зробити більше для громадян.

Ще один мінус: зараз у нас становище бідніших адмінодиниць намагаються виправити субвенціями за рахунок багатих. Проте це нерідко призводить до негативних результатів - банкрутства колись успішних регіонів. Так сталося, наприклад, із Мазовецьким воєводством. Колись заможне, воно зараз стоїть на краю фінансового краху, бо у нього забирають третину прибутків. Варшава віддає одну десяту своїх доходів, але це також виливається у гігантську суму - близько одного мільярда злотих. Це дуже велика проблема. З одного боку, бідніють багаті. З іншого - кошти надходять у повне розпорядження керівників місцевої влади і, по суті, - непідконтрольні. Тому бургомістр чи війт може придбати за них новий автомобіль чи задовольнити ще якусь свою примху

- Чи мають бідні самоврядні уряди шанс вижити самостійно?

- Його дає уміле застосування механізму приватизації. При цьому, в першу чергу, дозволяється приватизувати комунальні підприємства-монополісти.

- Який же головний висновок випливає із польського досвіду адміністративної реформи?

- Головне, щоб після децентралізації місцеві органи влади мали кошти. Бо без цього принцип нічого не вартий, він не запрацює.

Нінель Кисілевська, Львів.

 

28 вересня 2014р. -->