Хочете знайти трюфель у Карпатах?

«Не знаєте місця – зазирніть до підліску»

Віктор Анталовський – із сім’ї грибників. Але в рідні ліси в Бобовище на Мукачівщині не ходить – треба знати місця й мати багато часу. Чоловік практикує поїздки в села-глибинки.

– Два тижні тому їздили в Родникову Гуту на Свалявщині, причому не за грибами – возили тещу до народної цілительки, – розповідає Віктор. – А поки вона чекала процедури, ми з жінкою вирішили заглянути в підлісок при дорозі. Тільки ввійшли – підберезників видимо-невидимо. Набрали у що тільки могли: у светри, куртки. Дружина замаринувала вдома 9 літрів! Річ у тім, що місцеві не вважають підберезники за ті гриби, котрі варто класти в кошик, тому оминають як непотріб. Беруть тільки білі, бо їх купують (по 10–20 грн./кг) туристи та заготівельники, які двічі-тричі на тиждень бусиками приїжджають у село. В Родникову Гуту навідуються навіть австрійці з рефрижераторами. Вивозять по 800 кг за день!

Якщо хочете поїхати в глибинку й назбирати грибів, беріть курс на села, про які кажуть «кінець географії». На Мукачівщині це Микулівці, Ростов’ятиця, Ільківці, Щасливе, Крите. Їдьте після теплих дощів. Обов’язково питайте місцевих, куди йти по гриби. Приблизний напрямок завжди покажуть. Моя порада грибникам-початківцям: на незнайомому місці зазирніть до підліску (топольника чи березняка) та в молоді дубочки. Звідти точно порожняком не вийдете. Є одна прикмета: зауважте, де над лісом підіймається хмара, – 70%, що там будуть гриби.

«Можна заробити мінімум 5 тисяч за сезон»

Василь Лізанець живе в Солочині на Свалявщині. В їхньому селі, каже, на грибах не заробляє тільки лінивий. Чоловік попри постійну роботу майже щодня ходить до лісу й має з того неабияку вигоду. Так, як він, чинять майже всі селяни й отримують добрий заробіток.

– У Солочині є санаторій, готелі, тому багато туристів. Це запорука постійного збуту. Приїжджі радо купують гриби. Я приношу під корпуси, є колеги, які ходять з грибами по номерах, пропонуючи свій товар. Нинішнє літо дуже грибне, тому гриби дешеві. На базарі за кілограм свіжих білих правлять по 25–30 грн., за банку сушених (3 л) – 350 грн., літр маринованих боровичків – 80 грн. Туристам можна продати те ж саме на 20–30 грн. дорожче. В літо, коли засуха і грибів у лісі мало, просимо й по 70 грн. за 1 кг свіжих боровиків.

Як правило, літні гриби дешеві. Найбільше можна заробити на боровиках у травні, коли вони вперше з’являються. Цього року на базарі продавали по 70 грн. за 1 кг. Восени, коли гриби «чисті» (літні ж бо поїдені слимаками й червиві), вони теж дорожчі. Тому багато хто заготовляє продукцію тепер: сушать та маринують, щоб узимку продати дорожче.

У нашому селі люди знають грибні місця, де можна набрати не два й не три кошики. До них треба йти 5–6 км, але шкурка варта вичинки.

Добрий грибник за сезон може заробити не менше 5 тисяч, особливо не напружуючись. Знайомі, які налагодили постійний збут грибів до ресторанів (місцевих і навіть у Києві), узагалі покинули основну роботу. Їхні прибутки на такому бізнесі вимірюються десятками тисяч.

«Трюфелі не беру, бо жона таке не готує»

Про лохівського беріва Петра Куцкіра кажуть: як у лісі буде тільки один гриб, і того він знайде. Має на них «чуйку». В сільський ліс головайде щодня. Знає такі грибні місця, де можна знайти 115 білих грибів за раз. З лісу приходить затемна. Буває, каже, збирає напомацки.

У селі є з десяток добрих грибників, до числа яких входить і берів Куцкір. У кожного свої місця. Здебільшого на них ростуть білі гриби, а є такі, куди йдуть за ціннішими трофеями – квочками, королицями й навіть трюфелями.

– Ми вдома на Святвечір готуємо з королиць поливку. Вона дуже смачна й така жовта, якби хтось фарбника насипав. Королівський гриб, або мухомор Цезаря, росте тільки на червоних глинистих ґрунтах. Але ці гриби можна назбирати тільки в певний час – протягом двох місяців, в липні – серпні. Коли починають з’являтися мухомори, королиці зникають.

Знаю також два місця в нашому Рущанському лісі, де ростуть трюфелі. Їх шукають за допомогою свиней. Утім є ще один орієнтир: над місцем, де в землі росте трюфель, рояться специфічні жовті мухи. Стовпом стоять! Але я того гриба не взяв: вдома ми таке не готуємо, наші ресторани за нього тисячу доларів не дадуть. От і залишив мухам. Хай ласують! Потім повернувся спеціально подивитися. Вони виїли гриб, залишилася тільки стінка, як літровий циліндричний дзбанок. У сусідньому Лавоцькому лісі декілька разів теж бачив кілька таких місцин зі стовпом жовтих мух.

Тетяна КОГУТИЧ

«Карпатський Об’єктив»

  Надіслати другу