Як цивільні літаки “збивають” диктаторські режими. Дві історії (ФОТО)

Опосередкованими “жертвами” трагедій з пасажирськими літаками – південнокорейським в 1983 році і американським в 1988 році – стали СРСР та режим Каддафі.

Сбитий південнокорейський цивільний авіалайнер і "перебудова" СРСР

1 вересня 1983 в небі над Тихим океаном сталася трагедія: винищувач радянської ППО збив порушника повітряного кордону СРСР - південнокорейський цивільний авіалайнер, що виконував регулярний рейс за маршрутом Нью-Йорк - Сеул. Всі 269 осіб, що знаходилися на борту, в тому числі 23 дитини, загинули.

Маршрут пролягав над Тихим океаном, огинаючи територію СРСР. Пролітаючи в районі радіомаяка в Бетелі, останнього пункту контролю на американській території, літак відхилився від курсу в північно-західному напрямку на 20 кілометрів. Ситуація була штатною і не давала підстав для тривоги, але незначна помилка, поступово накопичуючись, до моменту загибелі літака зросла до 500 з гаком кілометрів.

Юрій Андропов, тодішній Генеральний секретар

Комуністичної партії Радянського Союзу

За даними розслідування, проведеного Міжнародною організацією цивільної авіації (ІКАО) і згодом підтвердженим інформацією з «чорних скриньок», екіпаж неправильно налаштував автопілот, а надалі не виконував ручних перевірок поточних координат, поклавшись на автоматику. В результаті літак вторгся в радянський повітряний простір.

Назустріч йому злетіли два перехоплювача Су-15 з наказом: «Знищити». Капітан Геннадій Осипович випустив дві ракети, що вразили авіалайнер. Через 12 хвилин уламки впали в море з висоти дев'яти кілометрів в районі острова Монерон на південний захід від Сахаліну.

Через два місяці радянські водолази підняли з дна «чорні ящики», які тільки десять років по тому вони були передані в ІКАО за розпорядженням Бориса Єльцина. Біля берегів Сахаліну зібрали 213 викинутих хвилями предметів взуття, які були передані представникам США та Японії і пізнані родичами пасажирів «Боїнга».

Лише 7 вересня радянські уряд визнав факт знищення лайнера і висловив жаль з приводу загибелі ні в чому не винних людей. Але було вже пізно.

Світ обурювався не тільки тим, що загинули невинні люди, а й безпардонною брехнею. Збиток для репутації СРСР був величезним. Президент США Рональд Рейган назвав інцидент «злочином проти людства, який ніколи не повинний бути забутим», «актом варварства і нелюдської жорстокості». У Південній Кореї пройшли багатотисячні демонстрації з спаленням радянських прапорів. Радянський Союз в очах всього світу, в тому числі власних громадян, остаточно перетворився на імперію зла.

Пам'ятник загиблим громадянам Японії

Чон Бен Ін, командир корейського «Боїнга»

Після цієї трагедії радянсько-американські відносини зайшли в небезпечний глухий кут. Загибель "Боїнгу" поставила хрест на боязких спробах діалогу. Тоді СРСР було вкрай несолодко навіть попри наявність Варшавського пакту – тодішня антирадянська медіакампанія має повне право стати хрестоматійним прикладом інформаційної війни. Наслідок очевидний: 40 винищувальна дивізія радянської ППО допомогла Рональду Рейгану переконати вільний світ у тому, що СРСР є імперією зла. Економічний стан СРСР без західної підтримки стрімко погіршувався, відносини залишалися на точці замерзання аж до початку "перебудови" в СРСР і зустрічі Рейгана і Горбачова в Рейк'явіку. А далі розпад СРСР...

Сбитий цивільний літак над Шотландією і падіння режиму Каддафі

21 грудня 1988 Boeing 747 авіакомпанії Pan American вилетів з лондонського аеропорту Хітроу і взяв курс на Нью-Йорк. Коли літак пролітав над Шотландією, у вантажному відсіку стався вибух. В результаті пошкодження кабелів управління літак накренився вліво і перейшов у піке.

Першою впала центральна секція з крилами. При ударі об землю сталося займання 91 тонни палива, що знаходилось в баках літака.

Вогненна куля знищила кілька будинків у районі падіння. Ще один великий уламок фюзеляжу врізався в житловий будинок в півмилі на північний схід. В результаті катастрофи загинуло 270 осіб (259 на борту літака і 11 на землі).

Розслідування знайшло залишки радіоприймача, в якому знаходилася бомба, і залишки валізи. Швейцарська компанія зізналася, що виготовила таймер на замовлення лівійської розвідки. Було встановлено де куплені штани і парасолька, які були у валізі. Власник бутика упізнав покупця. Ним виявився Абдель аль-Меграхі - голова служби безпеки авіакомпанії «Libyan Arab Airlines» (насправді, він був співробітником лівійських спецслужб і двоюрідним братом одного з найближчих соратників Каддафі). 13 листопада 1991 було висунуто звинувачення.

Лівієць Абдельбасет аль-Меграхі, засуджений за організацію в 1988 році вибуху

Рада безпеки ООН ввела санкції проти Лівії. Країну, по суті, відрізали від зовнішнього світу - припинили з нею авіасполучення, заборонили продаж лівійцям авіаційної техніки, зброї, обладнання для нафтовидобутку і заморозили всі лівійські активи за кордоном.

У 1999 році. Каддафі погодився видати британському правосуддю підозрюваних у теракті, і ООН припинила дію санкцій. У 2003 році, дивлячись на поваленого Саддама Хусейна, Каддафі визнав свою причетність до трагедії в Локербі і погодився виплатити родичам загиблих майже три мільярди доларів компенсації.