Анастасія Пентек: Потрібна негайна реформа пенсійного забезпечення, щоб люди отримували зароблені кошти і могли достойно жити на пенсії

Пропонуємо вашій увазі ключові моменти з актуального інтерв’ю щодо пенсійного забезпечення з начальником Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області Анастасією Пентек.

 

  • Насамперед розкажіть, що таке пенсійне страхування?

- Це страхування, визначено законом «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Мається на увазі, що всі молоді люди, які починають працювати, навіть студенти, починаючи віком від 18 років, мають право себе застрахувати в органах Пенсійного фонду, так і в інших, недержавних фондах. Це для того, щоб мати відповідний стаж роботи, а відтак і претендувати на пенсію.

Якщо повернутись в історію, то у 2004 році був прийнятий закон «Про державне загальнообов’язкове пенсійне страхування», який передбачав три види соціального захисту. Перше – це пенсійне страхування, солідарна система. Друга – накопичувальна, і третя – недержавні фонди пенсійного страхування. Сьогодні в Україні на 100% працює лише солідарна система: тобто де працівник працює на державній роботі, роботодавець за нього сплачує внески до Пенсійного фонду. Відповідно, людина, яка не працює (домогосподарка, працює на заробітках), вона має право на добровільне страхування в органах ПФ, аби потім претендувати на виплату пенсії.

  • Ви сказали «друга форма – накопичувальна», це державне чи недержавне пенсійне забезпечення?

- Вона на Закарпатті ще не надто поширена. Тут діє право недержавних ПФ, які теж мають право страхувати людей добровільною формою участю. Щоб людина на власний розсуд обирала «страховика» і мала ще один вид пенсійної виплати. Так само, і організації мали змогу створити недержавні ПФ, де за своїх працюючих вони робили б певні відрахування. Відтак, при виході на пенсію людина мала б право на виплату із солідарної системи (якою зараз користуємось) і недержавних пенсійних фондів.

- А як працює накопичувальна система?

- Наразі вона в Україні ще не працює. Питання про її існування виникає чи не щороку. Але, перш ніж запровадити таку систему, мають бути певні економічні стандарти: ріст ВВП, відсутність заборгованості із заробітної плати, відсутність боргів іншим фондам. Тобто, нині є дуже багато питань, які треба вирішити державі. Але, основне – це вкладати кошти, які будуть зібрані із накопичувальної системи, в сильні інвестиційні проекти, що даватимуть прибутки. В ідеалі, це щоб при виході на пенсію, людина могла мати виплату із накопичувальної системи, тобто те, що вона відкладала за період своєї трудової діяльності.

Але, повертаючись до реалій сьогодення, розкажемо про солідарну систему. Треба розрізнити деякі поняття. До прийняття закону у 2004 році, було таке поняття як трудовий стаж. Людина працювала, ми за трудовою книжкою зараховували їй цей стаж до роботи, і, відповідно, призначалася пенсія. З прийняттям закону трудовий стаж змінився на поняття страхового стажу. Що таке страховий стаж при умові сплати внесків до Пенсійного фонду? Людина працює, підприємець за нього зобов’язаний сплачувати кошти до фонду, або вона сама підприємець чи добровільно застрахована особа, відтак сплачує сама. І лише в разі сплати цих коштів, цей період зараховується при нарахуванні пенсії. На жаль, в Україні і в області є такі підприємства, де відрахування за працюючих не здійснюються. Створюється недоїмка або заборгованість. І ті періоди роботи, за які нам боргують до Пенсійного фонду (була несплата), відповідно, до стажу роботи вони не зараховуються. Так людина вже втрачає за стаж роботи.

Нині в області 285 тисяч пенсіонерів, а працюючих всього 217 тисяч.  У попередні роки працюючих нараховувалось близько 300 тисяч. Це вже сигнал до того, що кошти в солідарну систему (якщо так триватиме і надалі) будуть направлятись у все меншому об’ємі.

Інше питання, якщо ми візьмемо до уваги свідомість людей. Дуже розповсюджена сьогодні тенденція, що змолоду думати про пенсію ще зарано, мовляв встигну заробити. Але, ми завжди переконуємо, що про пенсію треба подбати ще змолоду, бо на старості буде запізно. Ми самі не знаємо, що нас чекає, але якщо ми маємо сім’ї, дітей, ми зобов’язані захистити їх фінансово. Якщо, припустимо, годувальник працевлаштований нелегально, а відтак і не сплачує внески до ПФ, на роботі отримує травму і стає інвалідом. То він не зможе претендувати на отримання пенсії з інвалідності. Він автоматично стає тягарем сім’ї, яка повинна його лікувати, годувати. А за рахунок чого? - застрахованою особою не був, відрахування не здійснював, стажу немає. На жаль, і пенсії немає. Ще один момент. Якщо до прикладу, цей годувальник помирає, у родині залишаються малолітні діти, жінка не зможе претендувати на виплату у зв’язку із втратою годувальника. З тих самих причин, що і в попередньому випадку.

Ми, чесно кажучи, всі сподіваємося, що доживемо до пенсії і будемо отримувати достойні виплати. З впровадженням пенсійної реформи у 2011 році, про яку так багато говорять і до нині, збільшився пенсійний вік, відповідно піднявся страховий стаж. Якщо до жовтня 2011 року, жінкам достатньо було мати 20 років загального пенсійного трудового стажу, чоловікам 25 років. То із прийняттям закону, жінкам треба мати 30, відповідно, чоловікам, 35 років трудового стажу. Якщо за редакцією старого закону мінімального стажу було достатньо 5 років, то нова редакція передбачає вже 15 років страхового стажу. Я вважаю, що це справедливо. Адже, проживши, припустимо, 60 років, 15 років трудового стажу заробити це не складно. Інакше, можна сказати, що людина ніколи не працювала, а на пенсію претендує так само, як і працівник із 40-річним стажем.

Аналізуючи вітчизняну систему пенсійного забезпечення, варто сказати, що розмір пенсії не може бути менше прожиткового рівня. Виникають деякі несправедливі речі. Оскільки, людина, яка пропрацювала 40 років, але мала невелику заробітну плату, отримає мінімальну пенсію – 949 грн. Відповідно, людина, яка відпрацювала 5 (15) років, матиме таку ж пенсію. Цієї градації давно треба позбутися, відновити справедливість у пенсійних виплатах. Тобто, за кожен відпрацьований рік, мають бути відповідні коефіцієнти, за якими обчислюватимуть нарахування. І така позиція ніби є у законодавстві, але вона не є відчутною, на жаль. Тому реформу пенсійного забезпечення в Україні потрібно робити, щоб люди отримали ті кошти, які заробили і щоб могли на них реально прожити на пенсії.

  • Яким чином  людина може перевірити свій страховий стаж?

- Всі мають право будь-коли звернутись до органів Пенсійного фонду за місцем проживання. Маючи при собі паспорт і ідентифікаційний код, можна отримати інформацію. Працівники роздрукують, починаючи з 2000 року, ваші дані про заробітну плату, відрахування до Пенсійного фонду, чи здійснювались платежі. Це доступно в громадських приймальнях, чи в єдиному вікні. Крім того, у нас є інформаційні кіоски. Знаючи свій код, ви вводите ці дані, на табло виводиться вся інформація про ваш страховий стаж. Ми закликаємо людей звертатися до органів Пенсійного фонду, аби відслідковувати свої відрахування. і бути впевненим у справедливій пенсії. Можливо, він отримує на папері заробітну плату  у розмірі 5 тисяч гривень, а роботодавець до Пенсійного фонду сплачує із мінімальної зарплати (1142 грн.). Відповідно, розмір пенсії буде визначатися лише з тої суми, яка у нас задекларована. У 1998 році на Закарпатті в експериментальному порядку був запроваджений персоніфікований облік. Вже за рік на нього перейшла вся Україна. А з 2000 року система працює на постійній основі. Тепер для обчислення пенсії, нам не потрібно довідку з місця роботи, довідку про заробітну плату, страховий стаж та інше. Ці дані ми отримуємо із цього персоніфікованого обліку. Тим більше, для населення ми розширили інформаційний доступ до інформації про власний страховий стаж. Тепер необхідну інформацію можна отримати на відповідних веб-порталах Пенсійного фонду України.

- Дякуємо за розмову!

Розмовляла Валерія Громицька для Ужгород.net

 

19 березня 2014р.
-->

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів