Добрі справи нашого земляка
Нещодавно відомому громадському діячу, уродженцю Міжгірщини Юрію Васильовичу Ільницькому виповнилося поважних 87 років. Вмілий керівник, який більше сімнадцяти років очолював Закарпаття, свою стрімку політичну кар’єру розпочав саме на Міжгірщині.
У 21 рік здібного юнака працевлаштовують у Волівський (Міжгірський) окружком партії, а через деякий час обирають першим секретарем сусіднього Воловецького району. Згодом навчання в столичній Вищій партійній школі, ряд керівних посад у Вінницькій, Хмельницькій, областях Центрального Поділля… Та згодом у грудні 1959 року, у віці 35 років, Юрія Ільницького обирають другим, а потім першим секретарем Закарпатського обкому партії. Із іменем Ю.В. Ільницького пов’язано становлення Закарпаття у складі Української РСР.
Вклад Юрія Васильовича в розвиток нашого краю важко переоцінити. Адже саме за часів його керівництва в області активно будувалися заводи, наприклад: механічний, машинобудівний та газової апаратури в Ужгороді, приладобудівний у Мукачеві, дослідний в Ільниці, “Іршавремвекрстат”, трикотажна фабрика в Мукачеві та інші. Не оминув промисловий розвиток і гірські населені пункти. Високотехнологічні заводи “Селена” та “Електрон” постали у Міжгір’ї. У Тячеві — “Зеніт”, В.Березному — “Ерстед”, Рахові — “Конденсатор”, Дубовому — вертолітне об’єднання, Перечині — “Стеатит”, у Волівці, Сваляві, Виноградові, Жденієві — “Електрон”. Широкого розмаху набув розвиток підсобних промислів у сільськогосподарських колективах області. Так, у Петрові, Білках, Ракошині, Лучках були зведені консервні, переробні та винзаводи, а у гірських селах — цегельні, швейні, столярні цехи. Завдяки його наполегливості, організаторському хисту в краї було проведено докорінне реформування лісового господарства, яке із сировинного придатку перетворилося на потужний промисловий комплекс. Об’єднання “Закарпатліс” наприкінці 70-х років минулого століття давало майже 25 процентів валової промислової продукції області, забезпечувало роботою 42 тисячі чоловік.
Без перебільшення найвагоміший вчинок, перед яким у боргу всі жителі Закарпаття — відвернення Ю. Ільницьким двох поспіль спроб будівництва на теренах області атомних електростанцій. Лише завдячуючи вмілому керівництву, Юрій Васильович зумів відстояти думку закарпатців перед союзним вищим керівництвом про неможливість виконання рішення уряду Союзу РСР щодо зведення в нашому краї АЕС. В іншому разі кілька десятків тисяч жителів могли б відселити, а про розбудову Закарпаття, як туристичного краю, сьогодні навіть не йшла б мова.
Плідна діяльність Юрія Ільницького неодноразово відзначена найвищими нагородами колишнього Союзу РСР. Добрі справи земляка високо цінують і на Міжгірщині. Нещодавно голова районної ради Іван Ярема зініціював подання до Закарпатської обласної ради “Про представлення до обласної відзнаки, звання “Почесний громадянин Закарпатської області” Ю. В. Ільницького, що стане ще одним свідченням поваги та вдячності всіх закарпатців.
Андрій ГОЛОДНЯК.
"Верховина"

До цієї новини немає коментарів