"За" і "проти" працевлаштування за кордоном

Однак рідко який український нелегал знайде роботу за своєю основною професією. Найчастіше нашим громадянам доводиться виконувати некваліфіковані роботи у сфері сервісу, промисловості й АПК. Наприклад, у Канаді українському мігрантові з дипломом інженера охоче запропонують місце електрика чи машиніста.

ТАМ КРАЩЕ,
ДЕ МИ Є
На жаль, статистику по українських нелегалах ніхто не веде, оскільки вони не схильні відверто говорити про свою роботу. Невідомо навіть, у якій країні світу "нашого цвіту" найбільше. Можна говорити тільки про приблизні цифри і деякі узагальнення. Отже, Росія — один із лідерів у світі за кількістю працюючих там українців. Найбільше їдуть працювати на будівництвах жителі Донбасу. Є однак українці й у поліграфії, і на транспорті, і навіть у шоу-бізнесі.
Вербувальники, рекламуючи переваги роботи в Росії, грають на застарілих стереотипах "єдиної держави" і "братерського народу". У реальності ж українські нелегали в чужій країні виявляються без паспортів, а острах депортації утримує їх від звертання в міліцію. Крім того, українських "заробітчан" при від’їзді з "братерської країни" на батьківщину зазвичай грабують...
На відміну від Росії Польща тільки недавно відкрила свій ринок праці для громадян України, і тепер вони можуть протягом трьох місяців працювати там на сезонних сільгоспроботах без спеціального дозволу. Польща пішла на такий крок, незважаючи на те, що рівень безробіття в країні найбільший серед країн Євросоюзу — 16 %. У країні не вистачає власних робочих рук, оскільки поляки, як і українці, їдуть на заробітки в розвинутіші країни Євросоюзу.
У Чехії, за різними підрахунками, українців трудиться від 150 до 300 тисяч. Наші земляки беруться за будь-яку роботу: на будівництвах, підстригають газони, доглядають за дітьми, працюють сантехніками чи електриками. Наприклад, на будівництві наші емігранти працюють по 10 годин на день без вихідних. При цьому, якщо чеський будівельник одержує в середньому сім євро за годину роботи, то українець не одержує і два...
За місцевими даними, в Португалії працює всього близько 150 тисяч українців, з них приблизно 80 тисяч — легально. Обсяги коштів, які заробляють громадяни України в Португалії за рік, сягають 1 млрд. доларів США. Українці трудяться переважно на будівництвах, а також у агросекторі.
В Італії, так само як у Іспанії, Великобританії та Німеччині, в основному, працюють жінки з Західної України — доглядають за дітьми, старими і хворими. Останнім часом тут з’являються й українські підприємці.
А от до США дедалі частіше приїжджають жити і працювати з України програмісти, медики і підприємці.

У БАГАТЬОХ КРАЇНАХ ЗНАЙТИ ЛЕГАЛЬНУ РОБОТУ ПРАКТИЧНО НЕМОЖЛИВО
"Легально наші громадяни можуть влаштуватися на роботу тільки в тих країнах, з якими Україна уклала договори про взаємне працевлаштування, — розповідає представниця громадської організації "Веста" Інна Сабадош. — Це Польща, Чехія, Словаччина, Литва, Латвія, Росія, Молдова, Білорусь, Вірменія і В’єтнам. Дія таких договорів поширюється лише на громадян, що працюють на законних підставах — на підставі робочої візи, а не туристичної чи гостьової, і з дозволами на працевлаштування та на перебування в країні. Можна працювати за рубежем у складі міжнародних чи спільних проектів, за студентським чи журналістським обміном, по лінії релігійних організацій тощо".
Прагнучи одержати роботу за кордоном, українці часто не підозрюють про те, що в багатьох країнах Європи легально працевлаштуватися практично неможливо. До того ж вони фактично позбавлені більшості прав і легко можуть стати об’єктами експлуатації.
Перекидання і працевлаштування українських нелегалів за рубежем — прибутковий бізнес для вербувальників і інших посередників, що забирають собі більшу частину заробітку мігрантів. З безлічі кадрових агентств у цій сфері довіряти можна лише деяким. От чому українці в цілому більш схильні покладатися на особисті рекомендації знайомих чи родичів, ніж на рекламні слогани "продавців повітря". Винятком є вузькоспеціальні сфери діяльності, де без участі вповноважених кадрових агентств працевлаштування взагалі неможливе.
Дивно, що при такій масовості "журавлів" і наявності в них за рубежем проблем їх праця і доля практично не врегульовані законодавчо — ні в національному правовому полі, ні міжурядовими угодами.

ЗА КОРДОН —
З ЧИСТОЮ СОВІСТЮ
Варіант працевлаштування за кордоном, як і раніше, вважають прийнятним багато молодих українців. Однак вони хочуть працювати за спеціальністю і за пристойну плату, а не виконувати будь-яку малооплачувану роботу.
20-річна Дарина Бойко, студентка Національного державного університету імені Тараса Шевченка, цього року закінчує філфак — одержить диплом перекладача з арабської мови. Дарина впевнена, що зможе знайти в Києві роботу зі спеціальності й одержувати зарплату в межах $800—1000, проте вже зараз цілеспрямовано шукає варіанти працевлаштування за кордоном. "У принципі, я не прагну виїхати за кордон за будь-яку ціну, — каже студентка. — Змінювати своє нинішнє положення тут — квартира, зв’язки —на неясні перспективи там я не стану. Простіше говорячи, прибиральницею працювати не буду. Але я небагато пожила в Європі й зрозуміла, що мені хотілося б робити свою кар’єру в нормальній європейській країні. Зараз я підшуковую роботу у Швейцарії, ОАЕ, у Франції — розсилаю резюме, шукаю контакти з компаніями, що можуть мною зацікавитися. Також розглядаю можливість продовження своєї освіти у Франції".
Бажання Дарини цілком укладається в рамки існуючої тенденції. Українці навчилися цінувати себе і вже не готові змінювати звичні умови проживання на сумнівні перспективи. "5—7 років тому наші люди масово їздили за кордон на заробітки як дешева некваліфікована робоча сила: збирали полуницю, працювали прибиральниками й офіціантами. Тепер дедалі частіше їдуть працювати за спеціальністю, — вважає фінансистка Вікторія Сухонос. — І попит є! З одного боку, нашим можна платити менше, ніж своїм, з іншого боку — в нас дуже кваліфіковані фахівці. При цьому ми вже не готові їхати будь-куди, нам потрібні нормальні умови".
Вікторія впевнена, що зараз професіоналові цілком можна знайти й в Україні роботу з пристойною зарплатою. "Моїй знайомій запропонували гарну роботу у Відні, але, все підрахувавши, вона відмовилася: не варта справа заходу", — наводить приклад із життя молодий фахівець.

ЧУЖИЙ СЕРЕД
ЧУЖИХ
Змінилося і саме ставлення до закордону. Це вже давно не таємничий і вабливий світ, а конкретна реальність, що починається з черг у посольствах чи пропозицій турагентств. Ще один характерний момент: листівки з пропозиціями ("якщо ти молодий і активний...") приєднатися до численних програм студентського обміну чи одержати короткострокове праце-влаштування за кордоном на час канікул.
"Молодь стала інакше ставитися до закордону, — стверджує Олександр Бреслер, директор агентства, що займається влаштуванням студентів на роботу за рубежем. — Люди зрозуміли, що "загранка" поруч і не треба про неї мріяти, а можна просто поїхати туди — відпочити чи попрацювати. А реалізувати себе можна і на батьківщині, як, наприклад, зробив я, свого часу поживши в Німеччині, але повернувшись до України".
29-річний Бреслер, утім, не наважується робити висновки: "Я не готовий говорити за всю молодь, адже кожний робить вибір сам. Когось життя тут не влаштовує і він шукає інший шлях. Десять років тому було не так багато способів легально виїхати за кордон жити і працювати, хоча б на якийсь термін. Зараз такі можливості є і їх чимало. І я можу сказати, що з кожним роком усе більше молодих людей їде за кордон. Деякі з них нелегально залишаються, але ми попереджаємо, що це — порушення договорів і закону".
Втім, у будь-якому законі можна знайти потайні ходи, — впевнена 25-річна Ліза Завгородня. Вона встигла повчитися відразу в двох британських коледжах. За словами Лізи, вона достатньо надивилася на дівчат, вихідців зі СНД, котрі не приховували того, що хочуть залишитися в Англії, фіктивно виходили заміж і швиденько отримували посвідку на проживання. "Думки про те, щоб залишитися в Англії, мене, звичайно, відвідували. Але, подумавши, я зрозуміла — краще бути своєю серед своїх, ніж чужою серед чужих, — сказала Ліза. — Як не крути, в Англії ти ніхто. Студент, ще один потен-ційний орач на "саксів". Ти завжди будеш чужим, скільки б інших іноземців тебе не оточувало. І потрібно дуже сильно прагнути і багато трудитися, щоб стати одним із них, бути "в темі". А в Україні ти могутній. Тут не треба так напружуватися, щоб стати успішним".
Єва Деметер


***
Як захистити себе від шахрайства

На жаль, в Україні діє низка шахрайських посередницьких фірм, жертвами яких стають багато українських громадян. Пропонуємо ознайомитися з кілько-ма найпопулярнішими шахрайськими сцена-ріями, і якщо котрийсь із них нагадує вам власну ситуацію, ради-мо негайно звернутися до Центру консульту-вання мігрантів.

1. "Ми обіцяли надати консультаційні послуги..."
Компанія створює ілюзію, що вам знайдено роботу. Знайте, що інформаційно-консультаційні послуги полягають у оформленні документів і аж ніяк не передбачають працевлаштування.

2. "Ми зробимо вам робочу візу"
Знайте, що оформити робочу візу через посередників, як правило, неможливо. Ви повинні особисто звернутися у посольство даної країни, особисто подати всі документи та особисто пройти співбесіду. Через посередників-шахраїв можете отримати фальшиву візу, з якою вас не пропустять через кордон.

3. "Робочу візу вам буде зроблено в країні призначення"
Неможливо виїхати за кордон з Шенгенською візою й там обміняти її на робочу. Не вірте тим, хто таке обіцяє. Робочу візу ви повинні отримати в Україні, в посольстві чи консульстві тієї країни, до якої виїжджаєте.

4. "Ви нам не сплачували..."
Посередники видають вам чек фірми, якої не існує, або приватного підприємця, але аж ніяк не агенції, з якою у вас взаємні зобов’язання за контрактом. Коли просите повернути кошти, працівники агенції здивовано кажуть: "Ви нам не сплачували; ми не знаємо цю особу/фірму..."

5. "Компанія працювала тут лише кілька днів..."
"Агенція" працює за певною адресою протягом кількох днів, збирає кошти з довірливих клієнтів, яким обі-цяє чудові перспективи працевлаштування за кордоном, а потім зникає разом з вашими грошима.

Подбайте про власну безпеку заздалегідь. Дізнайтеся про свої права під час навчання, роботи, подорожі чи життя за кордоном у Центрі консультування мігрантів (безкоштовно!).
Тел. в Ужгороді: 3-20-91.

РІО

 

23 листопада 2008р.