"У нас чимало нагальніших питань, ніж вдоволення амбіцій політиканів"

Прийняття "меморандуму" під час так званого "2-го європейського конгресу Підкарпатських русинів" 25 жовтня, в якому говориться, що "депутати ЄКПР одноголосно прийняли акт проголошення відновлення русинської державності", а також вимога до Закарпатської обласної ради підтримати його викликало аж занадто гучний резонанс. В українських ЗМІ пішла злива публікацій на тему закарпатського сепаратизму: ледь не кожен політик, оглядач, політолог вирішив висловити свою точку зору на це суто декларативне "проголошення".
Про "русинську небезпеку" почали багато говорити з 7 березня 2007 року, коли Закарпатська облрада прийняла рішення визнати національність "русин" на території області. Тоді, нагадаємо, 71 депутат підтримав це рішення. "За" голосували представники всіх фракцій. Тільки БЮТівці на той час покинули сесійний зал.
Між іншим, рішення підтримали 6 із 7 членів фракції "Народна". Проте нині чомусь про це "забули" і зі сторінок преси, пов’язаної з лідером обласної організації цієї політсили, мера Ужгорода Сергія Ратушняка, рікою ллються звинувачення в бік колег по раді в потуранні сепаратистам.
Якими мотивами керувалися обранці, приймаючи те рішення і чи погодяться вони визнати автономію, як цього нині вимагають "русини", ми запитали у першого заступника голови Закарпатської облради Михайла МАРТИНА.
– Рішення минулого року, про визнання національності "русин" на території Закарпаття, було політичним, – пояснює Михайло Мартин. – Воно не тягне за собою жодних юридичних наслідків. Русини домагалися від обласної ради цього голосування з 1991 року. Що ж, нема питань! У нас купа територіальних національних громад: угорська, словацька, польська, румунська, російська. Чому б не визнати існування ще однієї громади – русинської?
Але коли вони починають розігрувати політичну карту, це тягне за собою відповідні наслідки. Русини хочуть (навіть вимагають!), щоб Закарпатська обласна рада до 1 грудня визнала з правової точки зору результат референдуму від 1 грудня 1991 року. Однак ми цього робити не будемо – це не в нашій компетенції. Якщо рада раптом проголосує за подібне рішення, в Києві просто скажуть, що тут зібралися якісь недоумки, які не читають ні Конституції України, ні указів Президента.

– Дехто може сказати (і вже не раз казали), що своїм голосуванням облрада підштовхнула русинські організації до подальших кроків, зокрема й до проголошення меморандуму…
– Розумієте, існує 9 русинських організацій. І лідери кожної з них вистоюють власні інтереси. І я думаю (навіть знаю), що під такими діями є підґрунтя – фінансове забезпечення. Ще раз повторюю, наше рішення від 7 березня 2007 року не тягне за собою правових наслідків. Ми пішли їм назустріч. Натомість вони ледь не незалежності захотіли. Обласна рада в цьому випадку вмиває руки. Це не наша компетенція. Якщо згадати автономний Крим, то там приймала рішення Верховна, а не місцева рада.
Відкрию вам невелику таємницю. Торік я зібрав у малому залі засідань обласної ради, всіх 9 лідерів русинських організацій. Був також присутнім Павло Роберт Маґочій, голова Світового конгресу русинів. Їхня позиція була зрозуміла: вони хотіли себе бачити повноцінною територіальною громадою. Цього русини прагнули багато років – знаю це точно, бо колись, ще будучи головою обласної організації партії „Батьківщина“, підписувався під їхнім зверненням до Верховної Ради з проханням визнати національність. Тоді всі так робили, але ніхто не приймав рішення, бо не сприймали це всерйоз.
Отож, щоб закрити цю тему, я їм пообіцяв працювати з обласним корпусом депутатів, аби прийняти це рішення в політичному аспекті. Аби не було так, що хтось когось принижує, щоб не було нерівноправності між, наприклад, угорцями, поляками та русинами. Коротко кажучи: аби задовольнити їхні амбіції. Зрештою, під час перепису 2001 року русинами записали себе близько 10 тисяч чоловік.
Але юридично ми це вирішити не можемо. Якби все було так просто, то з’явилося б, скажімо, на Закарпатті кілька гагаузів, які взяли б та й проголосили своє автономне село на території області. Тому я б попросив припинити гратися у ці дитячі ігри. Немає перспектив вирішення цього меморандуму. Взагалі, що це за поняття "самоврядна територія"? Є вільні економічні зони, території пріоритетного розвитку, індустріальні парки – утворення, покликані зміцнити економіку. Але не "самоврядна територія".
– Чому, на вашу думку, русини виголосили таке рішення саме тепер, коли в Україні політична нестабільність, держава переживає економічну кризу?
– Це, я б сказав, питання політичного популізму деяких керівників русинських організацій. Робити розголос цьому абсолютно не варто, бо чим більше ми звертаємо увагу на це, тим більше буде крику. Не вийде з цього меморандуму нічого. Не буде на території Закарпаття ніякої самоврядної території під назвою Підкарпатська Русь. Повірте мені, розділити Україну на автономії неможливо.
Я вважаю, що такі речі потрібно робити зважено, обдумано. І нині постановка цього питання, під час фінансової кризи, яка зачепила й Закарпаття, як територію, привабливу для інвесторів, недоречна. Нам потрібно думати, як вийти зі складної ситуації як у політичному, так і економічному плані, в усіх сферах діяльності нашої держави.
– На вашу думку, чому цю тему так активно висвітлюють російські ЗМІ?
– Це питання краще поставити русинським лідерам, котрі їздять до Росії. Знаєте, Закарпаття дуже далеко від Росії. Там дотепер мало хто знає навіть про наше існування, часто називаючи регіон Ужгородською областю. У нас немає міжнаціональних проблем і не потрібно вигадувати їх заради того, аби хтось набирав на цьому бали.
У нас, в облраді, багато інших нагальних питань. Потрібно приймати бюджет на 2009 рік, програми, вносити зміни до вже існуючих програм, без чого не надійде фінансування. Тому депутатам буде не до прийняття сумнівних рішень.
– Значить, обласна рада до 1 грудня приймати нічого не збирається і це питання не розглядатиметься?
– Можливо й розглядатиметься. В депутатському корпусі є депутати-русини, зокрема Євген Жупан. Якщо він підніме це питання, на що має право як депутат, внесе його у порядок денний, то його розглянуть. Я ж їм так і сказав: якщо вам це важливо, працюйте з депутатами, спробуйте переконати їх у необхідності підтримки меморандуму. Щоб потім не говорили, що Кічковський чи Мартин приймали це рішення. Ще раз наголошую: не потрібно акцентувати таку велику увагу на цих подіях. Зрештою, рішення приймала одна з русинських організацій. А всього русинами записалося близько 10 тисяч чоловік, що не так багато для області з населенням понад мільйон.

P.S. Відмежуватися від рішень нещодавнього "Конгресу" вирішили й голова Світового конгресу русинів Павло Роберт Маґочій та голова Світової академії русинської культури Стівен Чепа. У відкритому листі, розповсюдженому в ЗМІ, вони, зокрема, наголошують, що карпаторусинський рух, як рух національний, повинен слідувати ідеалам демократії, свободи, толерантності, ненасильства та мирного співіснування, а до європейської спільноти Закарпаття може приєднатися винятково в складі демократичної України. А тому лідери світового русинства висловили повну незгоду з будь-якими заявами, спрямованими на дестабілізацію міжнародної обстановки, які становлять загрозу цілісності існуючих держав та ображають честь та гідність країн та їхніх громадян.

Антон Полянський
Новини Закарпаття
№№130-131 від 15.11.2008р.
м.Ужгород

 

20 листопада 2008р.