На підтримку водного господарства місто витрачає мільйони
Ужгород працює під пильним наглядом прокуратури: і міськвиконком, і мер, і міськрада регулярно отримують протести, приписи чи навіть позови до суду за підписом прокурора міста. І воно б нічого, якби робилися справді слушні зауваження, але складається враження, що іноді це просто вправляння в епістолярному жанрі, яке вимагає такої ж паперотворчості від чиновників. Із 30 протестів пана Стратюка, скажімо, основна маса відхилена депутатами, але тільки у чотирьох випадках він звернувся до суду. Отже, наполягати на решті було не варто?
Останній документ із цієї серії, що нещодавно надійшов на ім’я міського голови та виконкому — припис, котрий вимагає “негайно усунути виявлені порушення вимог Водного кодексу України та невідкладно організувати створення та винесення в натурі водоохоронної зони і прибережної захисної смуги вздовж русла річки Уж”. Ідеться в ньому і про попередження забруднення річки та внутрішніх вод, що в принципі робити дійсно треба, але… Згідно зі ст. 22 Закону України про прокуратуру, “письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору”. Проте “негайно” винести в натурі водоохоронну зону і прибережну захисну смугу, очистити всі стоки завідомо неможливо — це процес дуже трудомісткий, тривалий та дорогий. І все ж письмову відповідь прокурору, як це вимагає чинне законодавство, перший заступник міського голови Володимир Бобков надав.
Ніхто не каже, що проблем у водному господарстві Ужгорода нема: про них влада знає і поступово, в міру фінансових можливостей, вирішує навіть без чийогось припису. Так, загальна протяжність каналізаційної мережі у нас становить 191,2 км ( у тому числі напірні колектори, вуличні мережі — 109,1 км), і вона може провести повну біологічну очистку 50 тис. куб. м стоків на годину. Однак у період сніготанення та інтенсивних дощів іде навантаження 70—100 куб. м/год., тому частина стоків проходить тільки механічну очистку, якість якої не повністю відповідає нормативам. Звичайно, це треба виправляти, і Водоканал над цим постійно працює. З 2004 року взялися за проектно-вишукувальні роботи щодо реконструкції каналізаційних очисних споруд з доведенням їх продуктивності до 80—100 куб. м/год з повною біологічною очисткою. Але реалізація проекту протягом 2008—2013 рр. потребує понад 71 млн. грн. капіталовкладень, отже, все й відразу не зміниш. Є затверджений графік, за яким на 2008—2009-й заплановано підготовку території будівництва і проведення державної експертизи проекту. Основна ж стадія реконструкції припадає на 2009—2013 рр.
До речі, до 2004 р. мав місце постійний стік неочищених господарсько-фекальних вод в Уж біля Ботсаду обсягом 120 тис. куб.м/рік. З міського бюджету у співфінансуванні з Фондом охорони навколишнього природного середовища було виділено кошти на будівництво КНС “Ботсад” та введено її в експлуатацію.
Володимир Бобков наводить цілий ряд заходів, проведених задля покращення водопровідно-каналізаційної системи Ужгорода. У 2006-му з міського бюджету на це пішло близько 2 млн. 128 тис. грн. (у т.ч. на реконструкцію водопровідної та каналізаційної мереж вул. Дєндєші, КНС-1, 4, 2, каналізаційного колектора від КНС-6 до вул. Володимирської, резервуарів питної води у районі студмістечка, лабораторії АБК очисних споруд, будівництво водопостачання та водовідведення у Доманинцях, резервного живлення КНС-Кальварія, роботи по Минайському водозабору), з державного — 910 тис. грн, а з обласного — “аж” 194 тис. грн. У 2007-му місто виділило на продовження започаткованого близько 3 млн. 265 тис. грн., держава дала гроші так, що з них неможливо було використати ні копійки, а область “розщедрилася” на 35 тис. 845 грн. За січень—липень цього року з міського бюджету на реконструкцію об’єктів водопостачання та водовідведення пішло приблизно 1 млн. 609 тис. грн., з державного — 205159, 10 грн., а з обласного — нічого. Остання тенденція цікава, якщо врахувати, що Ужгород є найбільшим наповнювачем крайової казни. До кінця поточного року ще планується реконструкція КНС-1 на Слов’янській набережній, КНС на вул. Анкудінова та в Сторожниці, але і тут фігурують тільки міські, державні кошти і дольова участь забудовника мікрорайону. Крім того, максимально можливі суми вкладає в ремонт геть зношеного господарства Водоканал (463, 7 тис. грн. у 2006 р., 508 тис. — у 2007-му і вже 714,6 тис. грн. — цьогоріч).
Отже, місто робить все можливе, щоб утримувати на плаву водне господарство. Планом соціально-економічного розвитку на 2008 рік передбачено і 29 тис. грн. на утримання русла Ужа, комунальні служби щотижня прибирають береги від випадкового сміття, укладена угода з міжрайонним управлінням водного господарства на викошування трави в межах прибережної смуги на 18 тис. грн. Але ж від припису прокурора коштів у нашій казні не побільшає, а “зайві” гроші (минулоріч це було 16 млн. грн.) в Ужгорода (до речі, єдиного в області) і надалі вилучатимуть…
Газета "Ужгород"
Когда человек сможет прийти вечером домой и помыться в душе, а не с тазика как в 18 веке?