  | |
Загрузка...
Загрузка...
Загрузка...
Загрузка...
|  |
| | | --> СОЦІУМ від 02.06.08 (08:37) |
ЗАкарпаття має зберегти свої особливості Закарпаття небезпідставно називають другою Швейцарією. Справді, це –край зачарованої природи, захоплюючих туристських мандрів.
І хто хоч один раз побував тут, назавжди запам’ятає срібні гори зимової пори, ніжні кольори весняних полонин, квітуче літо, передзвін гірських потічків, неповторну карпатську осінь. У цьому сила і краса нашого краю, яку ми, тут живучі, повинні берегти, як храм душі. Чи не тому депутати облради, яку очолює Михайло Кічковський, на своїй 16 сесії У скликання прийняли низку важливих для життя краю рішень, які передовсім стосуються екології, збереження природних скарбів краю. Йдеться насамперед про рішення щодо „Внесення змін та доповнень до Комплексної програми збереження і використання пам’яток культурної спадщини Закарпатської області на 2006–2015 рр.“, а також „Про створення комунального підприємства „Музею лісу та сплаву на Чорній Ріці“ Закарпатської облради“.
Мета першого рішення або Комплексної програми полягає у створенні більш сприятливих умов для розвитку сфери охорони культурної спадщини, забезпечення належного рівня збереження та використання об’єктів культурної спадщини в суспільному житті, удосконалення ведення обліку, забезпечення їх державної реєстрації. Розрахована вона до 2015 р. і визначає шляхи реалізації комплексу заходів із забезпечення паспортизації пам’яток археології, архітектури та містобудування, історії та монументального мистецтва, садово–паркового мистецтва тощо.
Щодо створення комунального підприємства „Музею лісу та сплаву на Чорній Ріці“. Тут більшість депутатів поставило собі за завдання винайти нову точку відліку в житті унікальної спадщини, рівноцінної якій у Європі немає, і яка гине на очах, а Міністерству екології України, у віданні якого перебуває Закарпатська перлина, схоже, це не болить. Принаймні фахівці стверджують: якщо не взятися негайно за реанімацію, то її чекає сумна доля, яка настигла вже не одну історичну пам’ятку. Обласні парламентарі вирішили з юридичної точки зору оформити свій вплив на об’єкт обласної комунальної власності з метою його збереження і найбільш ефективного використання. Простіше кажучи, депутати облради взялися реанімувати об’єкт і вдихнути в нього життя. Керівництво області в особах Олега Гаваші та його першого заступника Івана Балоги нещодавно на виконання рішення провели зустріч з керівниками діючих підприємств краю, на яку прийшлося понад 80 осіб. Вислухавши аргументи науковців, представників громадськості, учасники зустрічі зійшлися на одному: для збереження Музею лісу і сплаву на Чорній Ріці необхідно створити відповідний Фонд. На сьогодні такий Фонд діє. Надійшли вже перші благодійні і спонсорські внески, що дало змогу перейти від слів до діла.
Днями голова ОДА Олег Гаваші та заступник голови облради Михайло Мартин разом із керівниками відповідних управлінь ОДА, представниками центральних та обласних ЗМІ на Верецькому перевалі вивчали стан будівництва пам’ятника героям Карпатської України, а в Міжгірському районі – ситуацію щодо Музей лісу та сплаву.
На Верецькому перевалі, на межі двох українських земель – Закарпатської та Львівської, під керівництвом заслуженого художника України Степана Шолтеса ведуться архітектурні роботи як і належить – послідовно, вдумливо, з душею. Вже піднялися у вись три бетонні плити (висота – 8 м.), які, відповідно до проекту, будуть з’єднані угорі хрестом, а на полірованій поверхні граніту промовлятимуть до людей викарбувані слова. Як повідомив Степан Шолтес, виходячи з концепції конкурсу та образного розуміння теми, просторове рішення наближує зміст сакральної архітектури (каплиці) у стилізованій формі. На запитання Олега Гаваші, як ідуть справи, скульптор відповів: вкладемося у визначені строки, а це – друга половина червня – початок липня. Отож, ідея, яка виношувалась роками, невдовзі стане реальністю. Днями я зустрінусь з колегою – головою Львівської ОДА, – підкреслив губернатор, – з яким обговоримо питання, щоб і по той бік Карпат наші сусіди теж готувались до відкриття монументу. Так, неподалік стоїть довгобуд, який роками чекає на вирішення своєї долі. Та й автобусна зупинка, що на краєчку траси Львів–Нижні Ворота, також потребує господарської руки.
– А де розташований пам’ятний знак переходу угорців через Карпати? –цікавились столичні журналісти.
– Трохи вище, – відповіли обізнані місцеві колеги. І група попрямувала угору, по засипаній камінням стежині. На самій вершині, де грайливо посвистував вітер, споруджено пам’ятний знак, що нагадує багаторівневі кам’яні ворота із Заходу на Схід, без жодних символів державної атрибутики. Цей знак – як сторінки історії, котру не переписати, не викреслити з життя двох народів. Причому сусідніх, які сьогодні поважають по – добросусідськи традиції один одного. От і у Будапешті стоїть один із 400 пам’ятників Шевченку, споруджених у різних містах світу. Ясна річ, без підтримки угорських друзів йому б там не бути. І це – ясно як Божий день. До речі, Угорський президент Ласло Шойом, відкриваючи пам’ятник Кобзарю у присутності Президента України Віктора Ющенка назвав його не лише символом української нації, а й тим чинником, що споріднює угорців та українців. Це, казав він, – основа нашої дружби. То ж за логікою, як підкреслив Олег Олодарович, у цій ситуації не варто приплітати політику. Найближчим часом в Ужгороді пропишеться ще один монумент – пам’ятник репресованим. А до 70–ліття Карпатської України згідно з Указом Президента України Віктора Ющенка буде проведено і реконструкцію Красного Поля як меморіального комплексу.
…З Верецького перевалу група поїхала в Національний природний парк „Синевир“, де і розташований Музей лісу та сплаву. В середині ХІХ століття на Чорній Ріці були збудовані дві греблі для сплаву лісу з гір у долину, – розповідав дорогою голова Між гірської райради Іван Ярема, який понад десять років працював тут. Одна з цих гребель була діючою до злощасних повеней, що настигли наш край у 1998 та у 2001 рр. На жаль, під час другого паводку, працівники парку, схоже, не встигли відкрити шлюзи або ворота, крізь які у давнину випускали плоти –бокори, і вода майже вщент зруйнувала будову, забравши із собою рідкісні експонати, які звозилися з усього краю. Це – кросна, бочки, корита та інші побутові речі наших верховинців. Більшість із них, далі розповідав голова райради, були зроблені майстрами без жодного цвяха.
А тим часом ми під’їхали до залишків Музею. Без перебільшення, заболіла душа. Довкола – багато гальки, нанесеної водою, дерев’яні колоди та зруйнована споруда, яку потягнула стеля вбік. Чи можна було цього уникнути? – доймало питання. Олег Олодарович наче вловив думки і сказав: „Сьогодні важливо зосередити всі зусилля і фізичні, і фінансові, щоб відродити цю перлину для прийдешніх поколінь. Бо інакше, навряд, чи зрозуміють нас не тільки краяни, а й уся Європа. Адже такого Музею нема більше ніде. Крім, звичайно, Канади“.
Від слів перейшли до діла. На об’єкті працювали будівельки ЗАТ „Виноградівське ПМК–78“, який очолює Йосип Вайда. За два літні сезони, зазначив Йосип Вайда, Музей запрацює. А це означає, що сюди знову прийдуть люди. До речі, за словами директора КП „Музей лісу та сплаву на Чорній Ріці“ Юрія Шпільки, навіть сьогодні туристи з інших країн світу виявляють бажання подивитися на рештки неповторної історичної пам’ятки. То ж, сам Бог велів її відродити. І хоч проект обійдеться у 12,5 млн. грн., однак справа того варта. Гірше те, казали журналісти, що бюрократичної війни з Мінприроди України не оминути, яке не спішить віддати Музей у відання області. До слова, рік тому в нашій області було проведено спільну колегію з названим Міністерством, яке пообіцяло вжити заходів щодо збереження музею. Минув рік, а справи так і не зрушили з місця. Але ж, як наголосив заступник голови облради Михайло Мартин, це вже не головне. Найважливіше – інше: крига непорозумінь, нечіткості скресла. Музей лісу і сплаву стане окрасою Закарпаття у своєму первозданному вигляді, куди приїжджатимуть люди, аби придбати душевний спокій та відчути мовчазний погляд у вічність.
Анна Романенчук
ОБГОВОРИТИ: Коментарів 0, стор.
Загрузка...
|
|
 | |
Загрузка...
| |
|
