Минулий тиждень у дзеркалі крайової преси

Реально на посаду голови держави можуть претендувати персони, що мають серйозну підтримку фінансово-промислових і державно-управлінських структур. На третє місце серед цих факторів можна поставити підтримку електорату, однак варто згадати слова Сталіна: „Головне не те, хто і як голосує, а те, хто підраховує голоси!”, які, на жаль, актуальні і в сучасній Україні.

Проблема співвідношення державної влади і місцевого самоврядування є ключовою для України протягом усього періоду її існування як незалежної держави. Євроатлантична традиція пріоритетності інтересів громади, на основі яких вибудовується державна вертикаль, стикається в нас із азійською традицією суворо централізованої деспотії, коли столиця й панівна верхівка регламентує життя всієї країни – аж до родинних стосунків. Тобто подібно до того, як Україна опинилася на роздоріжжі світового геополітичного простору, так вона й спроектувала на собі всі проблеми державного будівництва, де в одній системі дуже погано вживаються громадянські свободи та всевладдя бюрократії ( „Старий замок”).

Так буде продовжуватися до того часу, допоки виконавча влада в Україні не стане символом порядку, демократії та розвитку; опозиція – знаком конструктивізму і відповідальності. А разом вони – через парламент – стануть світлом і тінню системи державної влади („Європа Центр”).

Земельний дерибан став актуальною проблемою для всієї України. Земельні ділянки є ласими шматками, які місцеві можновладці прагнуть вкрасти від громади, та й ще й узаконити такі дії за допомогою своїх же рішень („Фест”).

Президент повідомив про намір побудувати під столицею „Київську Січ”. Це, між іншим, 5 га землі. На них планується звести адміністрацію українського гетьманства, управи, коші, недільні школи тощо. Що й казати: на фоні ще не затихлих скандалів навколо роздачі земель Київською міськрадою і дострокової кампанії по перевиборах столичного мера – як ніколи вчасно. Виникають запитання: чому і кому потрібно на законодавчому рівні підтримувати одну з багатьох громадських організацій? Чому потрібно це робити за державний кошт? („Вісті тижня”).

У четвер у Києві відбувся з’їзд „Єдиного Центру”, на якому обрано політичну раду, президію та голову партії. До складу політичної ради партії обрано 35 осіб. До президії увійшли народні депутати України Ігор Кріль, Оксана Білозір, Леся Оробець, Михайло Полянчич, Віктор Тополов, голова Херсонської облдержадміністрації Борис Селінков, а також заступник голови Фонду розвитку громадянського суспільства Леся Таран. Головою партії обрано депутата України Ігоря Кріля („Новини Закарпаття”).

Соратник Балоги Кріль вигадав і очолив партію з короткою абревіатурою – ЄЦ. І нібито цей ЄЦ має підтримати Ющенка на чергових виборах... Для того, щоб протягнути патрона на новий трон, балогівці до 100 днів уряду Юлії Тимошенко влаштували їй шквал критики... Бовдури навіть не здогадуються, що тепер їм точно буде „...єц”. І це навіть не „кінець”...( „Ріо”).

Адже чергові президентські вибори в Україні відбудуться незабаром. Тому й „касу общака” необхідно поповнювати вже зараз. Треба ж за щось розташовувати білборди з обличчям гаранта та розважати під „помаранчевими” гаслами наївний електорат, який, не виключено, ще й досі вірить, що „закон для всіх один” і що „бандити сидітимуть у тюрмах”... („Чиста політика”).

Враховуючи, що найближчим часом відбудуться лише вибори в Києві, соціологи акцентують переважно увагу на них. Але паралельно озвучили ще деякі цифри – результати свіжого опитування, проведеного 13-20 березня „Українським демократичним колом” на замовлення інституту політики. Якби президентські вибори відбулися найближчої неділі, то найбільше голосів набрала б Юлія Тимошенко. Висновок? По-перше, Україна у будь-якому разі попрощається з Віктором Андрійовичем („Трибуна”).

Голова уряду Юлія Тимошенко не радить Віктору Балозі братися за справи, назва яких закінчується на „ЄЦ”. Про це вона заявила у вечірньому ефірі каналу „1+1”, коментуючи створення організації „Єдиний Центр”. Вона пояснила: „Це щось схоже на кінець” („Новинка”).

Микола КОШУТА
трибуна

 

03 квітня 2008р.