УНІКАЛЬНЕ ВИДАННЯ НА ЗАКАРПАТТІ

Хоча наклад невеликий, всього 300 примірників, його уже встигли розподілити між бібліотеками області. До того ж, частину тиражу закупила Катерина Ющенко для свого фонду. Як зазначено в анотації, книга призначена для мистецтвознавців, музеєзнавців, театрознавців, студентів театральних та художніх навчальних закладів, а також усім, хто цікавиться театральним мистецтвом.

Видання складається з двох розділів: перший – це 17 творчих портретів сценографів Закарпаття, які працювали і працюють у театрах краю (Т.Глухова, В.Гресь, О.Кондратюк та інші), а другий – розповідає про виняткову театральну колекцію музею, де представлені твори А.Пономаренко, П.Злочевського, І.Константинової тощо.

Унікальність видання полягає в тому, що це вперше зроблена спроба на основі історико-архівних джерел та періодичних матеріалів розглянути творчі портрети сценографів Закарпаття та представити повну театральну музейну колекцію. Для зручності читання книга має аскетичне оформлення, а також щедро ілюстрована цінними фотоматеріалами, які публікуються вперше.

У вступному слові йдеться, що відколи автор почав вивчати тему Закарпатської сценографії, майже 70% інформації про майстрів-сценографів краю було повністю знищено. Зібрана тематична колекція має непересічну історико-мистецьку цінність, оскільки є єдиним візуальним свідченням функціонування закарпатського театру. Праця може виконувати роль наукового осмислення музейної колекції. Зібрані матеріали є свідченням таланту та мистецької самобутності наших майстрів. Фотографії, замальовки, ескізи, програмки, афіші мають значну цінність, адже вони залишились в одному екземплярі.

Увага до закарпатської сценографії як явища самобутнього з новою силою виникає лише саме зараз, коли відзначається 85-річчя з дня заснування професійного театру на Закарпатті. Написання книги пов’язане з тим, що багато імен уже практично забуті, така ж доля може чекати й на нове, сучасне покоління сценографів. Проблема в тому, що театральних художників не вважали власне "художниками". За всю історію театру на Закарпатті жоден художник-сценограф не отримав почесного звання, тому що вважалося, ніби вони вносять незначний вклад у розвиток українського образотворчого мистецтва. Сподіваємось, з появою подібних видань, а також із пожвавленням інтересу до театральної сценографії, ситуація незабаром зміниться на краще.

Володимир Кузминський

 

06 травня 2007р. -->